Сценарій «Вищетарасівський ярмарок»

Увага! Увага! Вітаємо всіх гостей нашого свята. І хочемо присвятити цю пісню вам жителям нашого села.

(Лунає пісня про село Вищетарасівку)

За горами, за лісами, за широкими полями

 Не на небі, на землі жили люди у селі.

В будень люди працювали – пряли, віяли, орали,

Дружно сіяли пшеницю і возили у центр міста.

Там пшеницю продавали, гроші від купців приймали. І на плечі взяв мішки, йшли додому навпрошки.

Запрошуємо всіх на ярмарок!

На ярмарок веселого настрою!

І відбудеться він не в Сорочинцях, а саме тут у Вищетарасівці.

І чого тільки на нашому ярмарку немає: воли, мішки, сіно, цигани, горшки, все кричить, гогоче, гримить. Галас, сварки, мукання, мекання, все зливається в безладний гомін.

Півдня тяглися і тяглися обози, а люди все йшли та йшли, їхали та їхали.

Одні їхали, щоб купити, інші – себе показати, треті – продати, а багато народу йшло пісень поспівати і народний театр подивитися, в різні ігри пограти, позмагатись.

(Виконується танок «Україна»)

Валянки, валянки

На любий смак

Продаю їх задарма,

Бо морозу вже нема.

Український снікерс сало

З – за кордону до нас попало

Вареники у сметані

Вареники у сметані

Гарячі та рум’яні.

Так починається ярмарок – шумне, веселе свято, повне сміху, пісень, гумору. Торгівля йшла цікаво, приправлена то байкою, то жартом, а то й сваркою!

Пригоди на базарі…

-         Кумасю, а чого це ваша курка така синя?

-          

-         Дізналися б ви свою ціну – теж посиніли б!

-         Яблучка купуйте, дуже добрі яблучка!

-         А чому вони такі дорогі?

-         Бо з чужого садка крадені!

На базарі молоко продавала тітка.

І поставила рядком хлопця – малолітка:

- Стій отут і ні на крок не відходь від мами.

 Підійшов до них дідок з довгими вусами.

Не торгуючись купив молока півлітра.

І хлоп’яті підморгнув:

- Є в мене макітра.

В нею віллю молоко, кип’ятити стану,

Буде мало, то й доллю ще й водиці з крану.

-         А навіщо доливать? – хлопченя  спитало. –

Мати й так води в бідон налила чимало.

- Дядьку Петру! Я обробив картоплю хлорофосом, а через час пішов дощ. Як ви вважаєте, загинуть жуки чи ні?

 - Як тобі сказати, Миколо… Поздихати вони, звичайно не поздихають… Але того здоров’я,  що мали, вони мати не будуть!

Якось на уроці вчителька питає Славу?

-         Коли ти будеш по вулиці і бачиш гарний сад, а в ньому багато груш, яблук, що ти думаєш про того господаря?

-         Чи немає він собаку – відповідає хлопчик.                                                

Вбігає переляканий хлопець.     

-         Чого, брате. Ти так зблід? Що з тобою сталось?

-         Ах, за мною через став аж 100 вовків гналось?

-         Бог з тобою, сто вовків, Та село б почуло.

-         Та воно, бач, і  не сто, а п’ятдесят було.

-         Та й п’ятдесят диво в нас. Де б їх стільки взялось?

-         Ну, Іванцю, нехай так, але десять гналось?

-         Та і десять не було. Знать один усього?

-         А як один? Аби вовк! Страшно і одного!

-          А може то і не вовк?

-          А що ж то ходило? Таке сиве та мале, а хвостик, як шило?

А яке ж свято на Україні без Параски і Палажки?

Палажка. О, людоньки добрі! Кого я бачу, Парасю, це ти?

Параска: Я, я, що, не впізнаєш?

Палажка: І ти до бізнесу подалася, «прикольним» крамом торгуєш, з яких заморських країв ти цей хлам понавозила: снікерси різні, твікси, баунті. О боже, аж язик за зуби заплітається, поки всі ці назви вимовш.

Параска:

А ти чого чіпляєшся, ти неначе найнялась слідкувати за мною, як отой приватний детектив, забула, як його прізвисько, і що тобі треба?

Палажка: Мені нічого. Але подивись на себе, замазала очі фломастером і думаєш, що модною стала. Ти подивись, які стрункі дівчата і юнаки в шкірах таким ділом займаються, а ти примостилась на базарі, неначе жаба на купині та тільки звідти показуєш свої зуби. Теж мені чарівниця. Ти подивись на себе.

Параска: А що мені дивитись, коли я молодою була, за мною хлопці чередою ходили, що я дуже гарна до вподоби їм.

Палажка: Який дурень тобі міг таке сказати. Господи, прости мене, теж мені красуня, та ти бувало, як виглянеш у вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у тебе наче хто сім кіп гороху змолотив.

Параска: Бодай же тобі позаклада вуха, позаклада очі, щоб ти не чула і не чула і не бачила світу божого. О, Господи милостивий!

Давайте пройдемось ярмарком і подивимось, чим торгують продавці.

(Презентація класів)

Після ярмарку, коли всі товари були продані, гроші полічені, люди повертались додому. Жінки йшли або їхали возами з дітьми, а чоловіки заходили до корчми, а виходили звідти вже дуже веселі. І тоді з ними траплялись різні кумедні пригоди.

Серед лісу, серед гаю у неділешній обід.

Заснув мужик у чоботях, а проснувся без чобіт.

 Прокинувся, протер очі, разів кілька позіхнув.

Разів кілька босі ноги з подивлянням повернув.

-         Не мої се, - каже, - ноги! Посягаю на чім світ,

-         Бо мої були в чоботях, а ці босі, без чобіт.

На доброму ярмарку ми побували

Одні продавали, - інші купували

Співали, сміялись, та й ще жартували,

Та про предків наших славних з шаною згадали.

Ось так завершувався ярмарок. І хоч дехто міг там багато втратити, та всі були у гарному настрої. А тому сідали на коней, а то й пішки і поверталися додому з піснею.

( Лунає пісня Вищетарасівський  ярмарок)