Сценарій «Вищетарасівський ярмарок»
Увага! Увага! Вітаємо всіх гостей нашого свята. І хочемо присвятити цю пісню вам жителям нашого села.
(Лунає
пісня про село Вищетарасівку)
За горами, за лісами, за широкими полями
Не на небі, на землі жили люди у
селі.
В будень люди працювали – пряли, віяли, орали,
Дружно сіяли пшеницю і возили у центр міста.
Там пшеницю продавали, гроші від купців приймали. І на плечі взяв мішки,
йшли додому навпрошки.
Запрошуємо всіх на ярмарок!
На ярмарок веселого настрою!
І відбудеться він не в Сорочинцях, а саме тут у Вищетарасівці.
І чого тільки на нашому ярмарку немає: воли, мішки, сіно, цигани, горшки,
все кричить, гогоче, гримить. Галас, сварки, мукання, мекання, все зливається в
безладний гомін.
Півдня тяглися і тяглися обози, а люди все йшли та йшли, їхали та їхали.
Одні їхали, щоб купити, інші – себе показати, треті – продати, а багато
народу йшло пісень поспівати і народний театр подивитися, в різні ігри пограти,
позмагатись.
(Виконується
танок «Україна»)
Валянки, валянки
На любий смак
Продаю їх задарма,
Бо морозу вже нема.
Український снікерс сало
З – за кордону до нас попало
Вареники у сметані
Вареники у сметані
Гарячі та рум’яні.
Так починається ярмарок – шумне, веселе свято, повне сміху, пісень, гумору.
Торгівля йшла цікаво, приправлена то байкою, то жартом, а то й сваркою!
Пригоди на
базарі…
-
Кумасю, а чого це ваша курка така синя?
-
-
Дізналися б ви свою ціну – теж посиніли б!
-
Яблучка купуйте, дуже добрі яблучка!
-
А чому вони такі дорогі?
-
Бо з чужого садка крадені!
На базарі молоко продавала тітка.
І поставила рядком хлопця – малолітка:
- Стій отут і ні на крок не відходь від мами.
Підійшов до
них дідок з довгими вусами.
Не торгуючись купив молока півлітра.
І хлоп’яті підморгнув:
- Є в мене макітра.
В нею віллю молоко, кип’ятити стану,
Буде мало, то й доллю ще й водиці з крану.
-
А навіщо доливать? – хлопченя спитало. –
Мати й так води в бідон налила чимало.
- Дядьку Петру! Я обробив картоплю хлорофосом, а
через час пішов дощ. Як ви вважаєте, загинуть жуки чи ні?
- Як тобі
сказати, Миколо… Поздихати вони, звичайно не поздихають… Але того
здоров’я, що мали, вони мати не будуть!
Якось на уроці вчителька питає Славу?
-
Коли ти будеш по вулиці і бачиш гарний сад, а в ньому
багато груш, яблук, що ти думаєш про того господаря?
-
Чи немає він собаку – відповідає хлопчик.
Вбігає переляканий хлопець.
-
Чого, брате. Ти так зблід? Що з тобою сталось?
-
Ах, за мною через став аж 100 вовків гналось?
-
Бог з тобою, сто вовків, Та село б почуло.
-
Та воно, бач, і не
сто, а п’ятдесят було.
-
Та й п’ятдесят диво в нас. Де б їх стільки взялось?
-
Ну, Іванцю, нехай так, але десять гналось?
-
Та і десять не було. Знать один усього?
-
А як один? Аби вовк! Страшно і одного!
-
А може то і не
вовк?
-
А що ж то ходило?
Таке сиве та мале, а хвостик, як шило?
А яке ж свято на Україні без Параски і Палажки?
Палажка. О, людоньки добрі! Кого
я бачу, Парасю, це ти?
Параска: Я, я, що, не впізнаєш?
Палажка: І ти до бізнесу
подалася, «прикольним» крамом торгуєш, з яких заморських країв ти цей хлам
понавозила: снікерси різні, твікси, баунті. О боже, аж язик за зуби
заплітається, поки всі ці назви вимовш.
Параска:
А ти чого чіпляєшся, ти неначе найнялась слідкувати
за мною, як отой приватний детектив, забула, як його прізвисько, і що тобі
треба?
Палажка: Мені нічого. Але
подивись на себе, замазала очі фломастером і думаєш, що модною стала. Ти
подивись, які стрункі дівчата і юнаки в шкірах таким ділом займаються, а ти
примостилась на базарі, неначе жаба на купині та тільки звідти показуєш свої
зуби. Теж мені чарівниця. Ти подивись на себе.
Параска: А що мені дивитись, коли
я молодою була, за мною хлопці чередою ходили, що я дуже гарна до вподоби їм.
Палажка: Який дурень тобі міг
таке сказати. Господи, прости мене, теж мені красуня, та ти бувало, як виглянеш
у вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у тебе наче хто сім кіп
гороху змолотив.
Параска: Бодай же тобі позаклада
вуха, позаклада очі, щоб ти не чула і не чула і не бачила світу божого. О,
Господи милостивий!
Давайте пройдемось ярмарком і подивимось, чим
торгують продавці.
(Презентація класів)
Після ярмарку, коли всі товари були продані, гроші
полічені, люди повертались додому. Жінки йшли або їхали возами з дітьми, а
чоловіки заходили до корчми, а виходили звідти вже дуже веселі. І тоді з ними
траплялись різні кумедні пригоди.
Серед лісу, серед гаю у неділешній обід.
Заснув мужик у чоботях, а проснувся без чобіт.
Прокинувся,
протер очі, разів кілька позіхнув.
Разів кілька босі ноги з подивлянням повернув.
-
Не мої се, - каже, - ноги! Посягаю на чім світ,
-
Бо мої були в чоботях, а ці босі, без чобіт.
На доброму ярмарку ми побували
Одні продавали, - інші купували
Співали, сміялись, та й ще жартували,
Та про предків наших славних з
шаною згадали.
Ось так завершувався ярмарок. І хоч дехто міг там багато втратити, та всі
були у гарному настрої. А тому сідали на коней, а то й пішки і поверталися
додому з піснею.
( Лунає пісня Вищетарасівський ярмарок)
Комментариев нет:
Отправить комментарий